Мамина вишняЯнченко Н

ДЕНЬ ЗА ДНЕМ ВIДПЛИВАЮТЬ ВIД МЕНЕ РОКИ НАЧЕ ПТАХИ ВОНИ ВIДЛIТАЮТЬ НАЧЕ ЛИСТЯ НЕСУТЬ БИСТРI ВОДИ РIКИ I НАЗАД ВЖЕ НIЯК НЕ ВЕРТАЮТЬ ВПАЛА ПЕРША НА СКРОНI МОÏ СИВИНА ЛIТА ПОВЕРТАЮТЬ У ОСIНЬ ТIЛЬКИ МАМИНА ВИШНЯ ЩО БIЛЯ ВIКНА ТЯГНЕ ВIТИ СВОÏ В НЕБА ПРОСИТЬ МАЛО ХТО ЗНАС ЧОМУ СЕРЦЕ КРАС МАМИНА ВИШНЯ ЩО БIЛЯ ВIКНА ЦВIТОМ ВЕСНЯНИМ МЕНЕ ОСИПАС СТОÏТЬ ПОХИЛИЛАСЬ МОВ МАТИ СУМНА НIБИ ВЧОРА БУЛА МОЯ ПЕРША ВЕСНА МЕНЕ МАТИ ЗА РУКУ ВОДИЛА I В САДОЧКУ ЩО БIЛЯ САМОГО ВIКНА МОЛОДЕНЬКI ДЕРЕВА САДИЛА А РОКИ ЙШЛИ I ЙШЛИ З НИМИ РАЗОМ РОСЛИ САДОЧОК СТАВ ГАРНИЙ I ПИШНИЙ КОЖНУ ВЕСНУ У НЬОМУ ДЕРЕВА ЦВIЛИ ТА НАЙКРАЩЕ З НИХ МАМИНА ВИШНЯ МАЛО ХТО ЗНАС ЧОМУ СЕРЦЕ КРАС МАМИНА ВИШНЯ ЩО БIЛЯ ВIКНА ЦВIТОМ ВЕСНЯНИМ МЕНЕ ОСИПАС СТОÏТЬ ПОХИЛИЛАСЬ МОВ МАТИ СУМНА ДЕ Б НЕ БЛУКАВ Я ПО БIЛОМУ СВIТУ ЖДЕ МЕНЕ ВИШНЯ З ДАЛЕКИХ ДОРIГ ВКРИС ВЕСНОЮ МЕНЕ БIЛИМ ЦВIТОМ МОВ МАМИНА ХУСТКА ВПАДЕ БIЛЯ НIГ МАЛО ХТО ЗНАС ЧОМУ СЕРЦЕ КРАС МАМИНА ВИШНЯ ЩО БIЛЯ ВIКНА ЦВIТОМ ВЕСНЯНИМ МЕНЕ ОСИПАС СТОÏТЬ ПОХИЛИЛАСЬ МОВ МАТИ СУМНА